Луцький Державний Технічний Університет (неофіційний сайт)

Деякі методичні вказівки

Говорячи про навчання в університеті й про способи навчання, варто мати на увазі, що нормальний студент, що розраховує вести активний образ ділового життя (не обов’язково наукової) і після закінчення університету, повинен ще під час навчання мати певні амбіції. У гарному змісті цього слова. Без зайвої скромності. Якщо робити роботи як-небудь, аби тільки здати (або взагалі списати), як-небудь здавати заліки, іспити, як-небудь захистити курсові й дипломну роботи й взагалі аби тільки як-небудь закінчити цей університет, то така життєва позиція гарантированно приведе до того, що випускник абсолютно будь-яку роботу буде ненавидіти, а цілком можливо, і не тільки роботу, але й багато чого іншого: так само як-небудь пробути на роботі цей день, місяць, рік, виконати це ненависне завдання, щоб начальник нарешті відв’язався від мене, пережити цю холодну зиму, ця печеня літо, цю сльотаву осінь, взагалі пережити це невдале життя з моєю важкою доленькою як-небудь, а там видно буде. От закінчиться це нудне заняття, пройдуть ці довгі холоди, піду я із цієї ненависної роботи, виїду із цього провінційного міста - тоді й заживу. І сонце засвітить, і гроші заплатять, і розважати мене будуть. Не засвітить і не заплатять. Про розваги тим більше мовлення бути не може - які можуть бути розваги без грошей? Якщо щосекунди не жити активним життям, а, що б не відбувалося, міркувати за принципом “Господи, коли ж це скінчиться?”, або тим більше на все, що робити треба, але не хочеться, дивитися як на якусь міру покарання незрозуміло за що, то в такому випадку на своєму майбутньому можна сміло ставити хрест. Об’єктивні зовнішні обставини можуть мінятися, у тому числі й у кращу сторону, але якщо людина переконана, що страждає від того, від чого інші не страждають, а деякі (подумати тільки!) навіть одержують задоволення, то переконати себе може тільки він сам.

Потрібно взяти собі за правило не просто зробити роботу, але зробити щонайкраще. Тільки тоді наступає задоволення від виконаної роботи, коли зроблена вона із задоволенням. При цьому треба обов’язково довідатися щось нове для себе. Кожна людина повинен робити щоденне збільшення у своїх знаннях, свого роду “дельту”, нехай невелику, а студент - “професійно займається навчанням” - тим більше. Університет надає для цього всі можливості. Існує думка, що, якщо їсти можливість вибирати для себе завдання, то треба брати трошки непосильне, чого раніше ніколи не робив. Із цим важко не погодитися. Всі ми щось робимо в перший раз: учимося говорити, здаємо перший іспит, женимося, захищаємо докторську дисертацію - безглуздо від усього цього відмовлятися з тієї причини, що ми цього раніше ніколи не робили. Не треба боятися неминучих труднощів - не ми перші їх переборюємо, а в нас вони, дай Боже, не останні. Зате, успішно переборовши їх, виникає законне почуття задоволення, гордості й радості за себе, а придбаний досвід надає сили й упевненість при рішенні більше складних завдань. Труднощі загартовують характер. Тільки не треба ставити перед собою зовсім вуж складні, явно непосильні завдання. Гіркота від постійних поразок - не кращий засіб самонавчання й самовиховання. Все-таки в житті повинні бути й позитивні емоції. Наприклад, студентам-першокурсникам, що ще не здали жодного заліку й іспиту, настійно рекомендується поки втриматися від рішення проблеми написання такої програми, яка б генерувала докторські дисертації рівня Нобелівської премії, при цьому всю необхідну інформацію черпала з Інтернету, а гонорар автоматично перераховувала б на банківський рахунок її творця.

Студентам-Першокурсникам, що надійшли після школи, не становить праці помітити, що над ними стало набагато менше опіки, що повинне привчати до самостійності й відповідальності. При навчанні в аспірантурі, а часто й на роботі, щоденний звіт про роботу також не потрібно, важливий кінцевий результат за певний період часу. Треба ще студентом привчити себе правильно розпоряджатися своїм навчальним або робочим часом, при необхідності становити план роботи, хоча б уявний, тверезо розраховувати свої можливості й передбачувані трудозатраты з урахуванням певної частки неминучих непередбачених складностей. З перших днів перебування у вузі студентові необхідно засвоїти, що обрана їм спеціальність зажадає регулярних самостійних занять - і не тільки в студентські роки, але й все життя.