Історія університету
Луцький державний технічний Університет - один з наймолодших учбових закладів України. Його історія почалась 1966 року з відкриття відділення загальнотехнічного факультету Київського автомобільно-дорожнього інституту. Ініціатором цієї ідеї були Микола Васильович Романюк - колишній директор Луцького автомобільного заводу, та Євген Петрович Вериженко - ректор КАДІ. Перший набір студентів становив 105 осіб. Очолив відділення загально технічного факультету Д. К. Коновалюк.
1 листопада 1968 року це відділення перетворюють у Луцький загальнотехнічний факультет, який у липні 1971 року підпорядковують Львівському загальному інституту.
Бурхливий розвиток машино- і приладобудування, будівництва вимагали кваліфікованих фахівців у цих галузях. Тому у вересні 1975 року ЗТФ реорганізовують у Луцький філіал Львівського політехнічного інституту, що нараховував тоді два факультети і чотири кафедри, на яких здійснювались підготовка інженерно-технічних кадрів з 12-ти спеціальностей. Першим директором філіалу був І.М. Хорольський - кандидат технічних наук.
Новий 1976/77 навчальний рік почався з відкриття наскрізної підготовки інженерів зі спеціальності “Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти” на заочній формі навчання, а на денній формі - зі спеціальності “Промислове та цивільне будівництво”. У 1978 році відкривається кафедра технології машинобудування, 1979 року відбувся перший випуск інженерів-механіків, а 1981 року - інженерів-будівельників.
З 1977 року і понині вузом практично незмінно керує професор Віктор Володимирович Божидарник.
Якісно зростав викладацький склад та науковий потенціал філіалу, зміцнювалися його зв’язки з провідними вузами країни, з виробництвом, створювалися власні школи, зростала матеріально-технічна лабораторна база. Збудовано нові навчально-лабораторні корпуси, гуртожиток, їдальню,спортивно-оздоровчий табір на оз. Світязь.